Спека випікає сльози,
Я стримати їх невзмозі,
Течуть і течуть солоні струмки,
Виїдаючи сині зорі мої.
Бороздять зморшками
По обличчю вони,
Мов пливуть океанами,
Серед рифів крутих.
Та сонце безжальне,
Зупиняє потоки ті,
Серце моє страждальне,
Плаче в глибині душі.
Твій образ, милий і далекий,
Прилинув з минулого він,
Немов перейшов портал той ,
Що між нашими світами стоїть.
Я хочу, щоб ти мене зрозумів,
Я хочу зупинити часу біг
І побути з тобою тоді,
Коли ми були ще молоді.
Коли ти і я любили , і мріяли,
Що будемо разом плисти по життю
Та вітер розвіяв ті мрії долинами
І кожний пішов по своєму шляху...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194839
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.06.2010
автор: Макієвська Наталія Є.