Ти ідеш і після тебе постіль є зім’ята

Ти  ідеш  і  після  тебе  постіль  є  зім’ята
Залишаєш  на  губах  лиш  присмак  orbit  м’ята
Очі  голубі  вертають  дивляться  наче  питають
Я  на  них  дивлюся  але  відповідь  не  знаю
Двері  закриваю  світло  вимкну  за  тобою
Я  про  тебе  думаю  чому  ти  не  зі  мною
Перший  раз  найперший  перший  був  коли
Ми  тоді  іще  не  мріяли  просто  жили
Ти  мене  чекала  я  з  тобою  зустрічі  чекав
Мене  обіймала  я  тебе  солодко  цілував
Відстань  розривала  нас  я  намагався  це  змінити
Ти  була  на  телефоні  я  міг  тільки  говорити
Так  багато  було  всього  і  було  також  кохання
Я  любив  коли  смієшся  ти  виконував  твої  бажання
Ти  читала  поглядом  мене  одного
Я  тільки  тебе  в  очах  бачив  і  більш  нікого
Двері  закриваю  світло  вимикаю  за  тобою
Ти  в  моєму  серці  але  не  зі  мною
Холодно  весною  дощ  тебе  нема  поблизу
Наче  хтось  навмисне  вигадав  у  світі  кризу
Ти  уже  не  тут  і  я  не  там  ми  розійшлися
У  наступне  переходять  мрії  що  у  цьому  не  збулися

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194848
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 10.06.2010
автор: КРІПАКОС