Тінь забуття все більше покриває,
Твоє обличчя і палкі вуста,
Відлуння слів ще серце зігріває,
Та біль не та і радість вже не та.
Задуті снігом, ніби сивиною,
Гарячий подих і думок огонь,
В минулім Ти, сьогодні не зі мною,
Не зігріва тепло Твоїх долонь.
Ім’я Твоє, що перше було милим,
Вже не бентежить серце кожен раз,
Забути все – не вистачає сили
Та допоможе в цьому лікар - час.
Ти не питай, звідкіль безмежний спокій
Серед забав, веселощів, людей,
Вулкан погас і вже не жар, лиш попіл
Нуртує із остуджених грудей.
Вулкан погас, я вже такий як перше,
Холоне кров і пристрасті вляглись
Та точить жаль, бо поки б’ється серце,
Щасливим хочу бути. Як колись…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194889
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 10.06.2010
автор: технік