В білих капцях і халаті, білий чепчик на мізках –
поспішаєм сіль вдихати, виглядаєм - просто «АХ»!
Процедура ця корисна, враз дихання пробива,
але ж медсестра, здається, солі нам недодава!
Попросили більше дати – лікувать, то лікувать!
А вона давай кричати: «Можу норму показать!»
Ми прищухли, тихо, смирно посідали на стільці.
Між собою дуже мирно шепчуться клієнти ці.
Потім трохи голосніше, ще, і ще - і вже базар!
Хочуть всі, щоб веселіше з солі мати свій навар.
Крили смачно анекдоти – що там тільки не було!
Реготали в цьому «ДЗОТі», аж за стінами гуло!
І про тещу, і про зятя, секс, грузинів і любов.
Кінчить хтось розповідати – інший починає знов.
Але начебто умова заключилася у нас –
Про політику ні слова не звучало за весь час!
Це, звичайно, зрозуміло і без слів давним –давно –
Тему цю чіпать не треба, бо політика – лайно!
Ми ж у бункері без вікон, вентиляції, дверей
І від того засмердимся, наче цілий хлів свиней.
Закінчилась процедура, треба робу вже знімать
А сестричка знов кричати: «треба світло вимикать!»
Кожен з нас, пробачте, люди, вигляда, як арештант,
Разом - девять штук пінгвінів, або з півночі десант!
Нас зріднила процедура, ми тепер одна сімя!
Всі ми з солі біле братство – вісім дівок, один я!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194989
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 10.06.2010
автор: Анатолійович