Ось і осінь заглядує в вікна,
Сонце дивиться сумно на землю.
Щось нашіптує вишеньці вітер,
Терен видерся вгору на скелю.
Ось і літо уже на порозі,
Його сукня давно вже зносилась.
Осінь стеле туман на дорозі,
Стеле літу, воно ж бо втомилось.
Бо було воно щедрим. Без жАлю
Віддавало тепло свого серця.
Залишає нам сни без печалю
І дарує останнєє скерцо.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195018
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 11.06.2010
автор: Радченко