Палюче сонце на небі вставало,
Красеня-дуба воно рятувало.
Той дуб гордовито на полі стояв,
Туман сизочолий в полон його взяв.
В гаю соловейко новий день вітав,
А жайвір у небі йому вторував.
Село ще дрімало у вранішній млі,
Лиш півень горластий співав у вікні.
В’юнилася річка - тихенько несла,
Неначе кораблик, сухого листка.
Туман клубочився - у воду глядів,
Він з річкою злитись навіки хотів.
11.06.10
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195128
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.06.2010
автор: Валентина Ланевич