*

Іще  одна  безсонна  ніч.
У  небі  зорі  вже  не  сяють.
І  ти  мене,  прошу,  не  клич!
Я  зникла.  Ген  за  небокраєм.

Три  сотні  літ.  Пятсот  життів
Я  йшла  до  тебе  між  світами.
Щоразу  все  той  самий  лабіринт,
Збудований  твоїми  рідними  руками.

Та  всьому  врешт  закінчується  лік.
І  метр  за  метром  я  тягну  крізь  темінь  душу.
Поранену,  криваву  всю.
Хапаючись  за  небо,  встати  мушу.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195242
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 12.06.2010
автор: teenkath