Кава, мій чорний афродизіак,
який тече по венах стрімко....
Так розганяє мертве серце,
із гіркотою пустоти..
У напівтьмі мого екрану,
у світлі місяця один....
Сижу і знов чогось шукаю,
Чого незнаю й сам один...
І продивившись тисячу стрінок,
і незліченну кількість пустих слів....
Вже зустрічаючи світанок,
проводжу ще ніч назавжди...
Я від беззсоння засипаю,
і прокидаюсь ще в вісні...
І знов іду чогось шукаю,
у світі незліченно пустих слів...
За що мені таке прокляття?
блукать в жахіттях наяву...
Шукати істину без ліку,
в яку не вірю вже давно...
23.04.2010...3.59...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195724
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 15.06.2010
автор: Kycher