Себе розхристану я бачу.
Стає так сумно, що аж плачу.
Душа розхристана, відкрита,
Холодна ніч - дощем підбита.
Колеса стукають, свистить
Зустрічний вітер і гудить.
Сопуть сусіди по купе
Та біль не спить - вогнем пече.
Життю сказати хочу: "Гей.
Я сильна духом, я не глей."
З світанком, з променем тепла,
Я усміхнусь - душа жива.
15.06.10
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195769
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.06.2010
автор: Валентина Ланевич