Замри!
І дихай тихо, всупереч радіації
і запахам.
Звук...
Слухай.
Чуєш, цвіте
біль ..зажерливою лапою
з мого серце
крізь шкіру і вени
вдирається
Тобі у груди.
Люди.Хай заздрять,
Бо ми
стоїмо так близько,
щоб не кохати,
а жити.
Дихай!
моїми трубками,
шприцами і жіночими віаграми.
сіло
Сонце.
А тепер іди...іди!
та коли я приходитиму,
щоб напїти Тебе
молоком і медом,
Знай!
Моє серце запущено
Для Тебе.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196018
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.06.2010
автор: Мойра