Стікає біль краплинами дощу
З обличчя невимовної тривоги;
Я хочу, щоб сьогодні Бог почув,
Проситиму тебе тепер у Нього.
Я знав, колись мине і ця весна,
Поглинута в безжальних колах долі.
Так хочу випити тебе до дна,
Ковтком безсилим, але повним волі.
Знайдеш мене у глибині ночей.
Я прихисток знайшов від дня пожежі.
Серед руїн і втрачених речей
Дивлюсь на світ, як чародій із вежі.
Чому не сходяться мости подій,
Прокладені через умовність часу?
Здається, що я втратив відлік мрій,
З уламків утворивши сіру масу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196030
Рубрика:
дата надходження 16.06.2010
автор: Digital Angel