Ти мов вогонь, що душу обпікає,
Ти мов пісок, який тече крізь пальці.
І хоч моя душа твою іще не знає,
Ми вже не порозхристані бувальці.
Твою стихію важко розпізнати,
Ти криєшся в печерних переходах,
Та я не міг тебе не повстрічати
Прогавити найвищу насолоду.
Цю зустріч не відношу в випадковість,
Читаю по долонях те, що буде.
Я вірю щиро в почуттів прозорість,
У ту, яка з очей зніме полуду.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196124
Рубрика:
дата надходження 17.06.2010
автор: Halyna