Прости мене, що я тебе забула,
Не допоможе тут і каяття
Віриш, я навіть не відчула,
Коли пішов ти із мого життя.
Не пам’ятаю коли серце перестало,
Шепотіти в сні твоє ім’я.
Чи не любило, чи кохало?
Чи я колись була твоя?
Не знаю я чому так сталось,
Куди поділось почуття,
Як за одну хвилину малось
Змінитись наше життя?!
Прости мені я ж не хотіла,
Я ж не хотіла забувати все
Від тебе вогником горіла,
І тебе кохала понад усе…
Я знову чогось не розумію,
Як серце могло забути тебе?
Можливо кохати не вмію,
Можливо не знаю себе!?
Не пам’ятаю смак поцілунків,
Не пам’ятаю ніжного «Кохай»,
Ні слів, ні почуттів, ні дарунків,
Ні останнього «Прощавай».
Прости мене, що я тебе забула,
Що серце живе своїм життям
Твоя весна давно уже минула,
Кохання зникло з почуттям!
2006 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196151
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.06.2010
автор: Еріка