І хай я є приземлена словами,
Хай крил немає, просто лиш думки.
І дві душі незнаючи літали-
зустрінуться,на мить-неначе навіки...
І крила виростуть у квітки,
A вітер-птиця небом простеля,
Всміхнеться сон коралями росинки,
Заквітне щастям рідная земля.
Понесе даль мовчання трави
І сяде сонце вкотрий раз,
Ширяють зорі у вінку з купави
У кращу мить, у наш лиш час!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196263
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.06.2010
автор: Вольна Птиця