Сонце кожний день палає все сильніше,
І земля від того страждає більше й більше,
Та чи здатні з вами, зробити яскравіше?
Той кінець кінців, який все людство знищить.
Чи любим ми природу даровану Богом?
Чи любим темношкірих, братів інших народів?
Чи будемо плювати, в криниці де щоранку
Відрами беремо воду до сніданку.
А може варто сісти, й нарешті схаменутись
Зробити щось приємне. Давайте разом люди!
Боротися за землю, яка нас всіх годує,
Яка про нас всіх дбає, і до добра готує.
Природа тихо стогне, і сльози ллються знову
Десь танкер розірвало і нафти повне море.
І знов збитки рахують, хто скільки мільйонів
А нам усім розкажуть, як зі злом боротись.
Хіба ми різні з вами, хіба є ворогами?
Чи будемо стояти кінця свого чекати?
Чи повернем обличчя, до матінки природи
І будем жити в мирі у спокої й любові.
Та зло робить людина, яка вже загубила
Шляхи й зелені стежки, по яких вона ходила.
А діти наші бідні, і будуть згадувати
Як колись цей рай, всі разом зіпсували.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196413
Рубрика:
дата надходження 18.06.2010
автор: Швабчук (Schwabchuk)