Весна

Весна…  Весна…  Весна  —  повія,
Кривавить  осінь…  Осінь  в  ній.
Як  розчленовані  мотиви…
Зима…  Зігрій  мене.  Зігрій.

Задуха…  Смертю  пахне  літо,
Ти  сушиш  на  балконі  день.
І  знову  осінь,  як  каліка  —
З  душею…  З  листям…  З  кленом  клен.

І  ми…  І  Ми  ідем  по  колу,
Ти  куриш  мій  осінній  дощ.
І  «завжди»  зараз  є  «ніколи»,
Як  передзвін  у  тиші  площ.

Ці  осені  —  єдина  осінь,
Ці  зими  —  просто  довга  ніч.
Ці  весни  як  ранкові  роси,
І  літо  з  літом  пліч-о-пліч.

І  ми  у  пастці,  ми  у  клітці
Під  куполом  небесних  злив.  
Я  вірю  в  злам,  Ти  віриш  в  Ніцше,
І  я  шукав,  а  ти  зловив.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196476
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 19.06.2010
автор: Viter