Любов уміє просто лиш любити,
Вона умов не ставить, бо вміє все стерпіти.
Любов чекає і не вимагає,
Дарує волю тільки тим, хто її шукає!
Любові відстань не страшна,
Вона іде туди, де є закохана душа.
Вона об'єднує розкиданих по світі,
Вони у ній одно, якщо це є любові діти.
Любов завжди кладе мости,
І першою назустріч буде йти.
Вона усе погане забуває, широке серце має...
І коли десь славиться чиєсь, а не її ім'я
у тінь ховається вона.
Вся втомлена у пошуках когось, про себе забуває,
Летить віддатись повністю, у неї меж немає...
Любов уміє біль у серці відчитати,
Молитись й непомітно хрест дітей на себе брати.
Хоча сама під тягарем його буде вмлівати,
Життя віддасть, щоби його комусь подарувати.
Любов не виправдовує себе, мовчить,
В надії і в покорі лиш тремтить.
Любов не судить, прагне оправдати
Очистить душу інших, підозри відігнати.
Любов є радісна, любов є терпелива,
Любов є тиха, лагідна і не зрадлива.
Вона не розчаровується, розуміє,
Любов ніколи не минає, вона прощати вміє.
Любов є вічна, як її Творець
Вона шукає зболених сердець.
Знайшовши їх, життя їм прагне облегшити,
Не задля слави, а просто безкорисливо служити.
Любов за кожну рану добротою відплатить
І усміхнеться так, наче нічого й не болить.
Любов не можна просто вбити,
Вона уміє потайки любити .
Любов не замикається в собі,
Вона шукає правди і добра в душі
Вона веде закоханих до Вічної Любові
Туди і лиш туди спрямовані їх долі.
Любов сильніша смерті,
Любові водам не згасити,
Ти зрозумієш це тоді,
Коли почнеш по-справжньому любити!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196617
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.06.2010
автор: Забуте_сонце