So little time

У  нас  з  тобою    залишилося  так  мало  часу….      Але  в  останні  кілька  днів  тебе  стає  забагато  в  моєму  житті.  Якісь  непевні  спогади  можуть  виникнути  коли  я  п’ю  зелений  чай,  курю  на  балконі,  читаю  книгу  або  слухаю  Земфіру.    Певно,  треба  щось  робити.    Адже  далі  так  не  можна.  Я  вже  не  зможу  спілкуватися  з  тобою,  як  з  другом,  ну  а  твої  думки  з  цього  приводу  я  взагалі  не  знаю.  Скоріше  за  все,  я  повторюватиму  твоє  ім’я  як  мантру  вечорами,  сумуватиму  за  тобою,  і  чекатиму  що  знову  напишеш.    Писатиму  незрозумілі  та  лаконічні  вірші  з  римами  «кава  -  нецікава»  і    «життя    -  фігня»,  хоча  останнє  зовсім  не  риму.    Ночами  прокидатимуся  від  спільних  снів.  Буду  знов  і  знов  згадувати  твої  вологі  очі  кольору  чорносливу,  запах  кави  з  корицею  у  кімнаті.  Буду  думати  який  же  ти  насправді,  і  кожного  разу  наламуватися  у  своїх  здогадках.    Буду  цілувати  іншого,  і  згадувати  про  тебе.    Слухатиму  ту  ж  саму  музику  і  дивитися  однакові  фільми.  Буду,  правда  буду.  Тільки  не  впевнена,  що  стану  від  цього  щасливішою.  Буду,  буду…    але  це  тільки  у  випадку,  якщо  хтось  з  нас  нічого  не  змінить…  адже  залишилося  так  мало  часу….  Навіть  менше  ніж  я  думала…  а  потім  почнеться  невідомість  і  порожнеча…  можливо,  будуть  запахи  парфумів  випадкових  зустрічей  і  привітання  з  державними  святами..  можливо  будуть  спільні  купе  у  вагонах  і  одні  навушники  на  двох….  Гаряча  кава  і  холодні  руки….    Але  це  у  випадку,  якщо  ми  нічого  не  змінимо…
Але  обов’язково  буде  серпневий  вокзал  і  вечірній  потяг  на  Харків.  Будуть  сльози  розставання  і  обійми.    І  будуть  очі  кольору  чорносливу….

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196651
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.06.2010
автор: Парасоля Юлія