Ти завжди постаєш переді мною
У вічності, і мужності своїй.
І, як сади цвітуть весняною порою,
Моє ти серце кличеш на двобій.
Я бачу твій образ у ві сні,
Він сили й снаги придає мені.
Він кличе сміло йти в життя,
Щоб думку не стискала хвиля забуття.
Лети ж, світла мріє, стрімкіше стріли,
Розвій темні хмари он там, в далині!
Хай радістю сяє душа молода
І пісня весела луна гомінка!
1980
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196710
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.06.2010
автор: Валентина Ланевич