Старий капітан Гамп,
Розхвалює корпускулу моря,й океанів.
На дні всесильства і безсильства,
Прилітають грайливі відьми,
І слухають своїх пращурів сувернітет.
Ірреальну незалежність від вищих сил,
Що вони забули,ще на тому початку гакоборта,
Під сильною зливою зневаги.
Та розчарування-криваве навахо.
Це їх доля,їхнє визначення.
Старі пророки не дарма про це кричали
Тисячу років тому.
Тепер їх закрили в книгах,ще й замкнули,
По бібліотеках різних там імен.
Денатуратом підкреслили для того,
Щоб це діяло...Розвіяли по вітру
Повітряним поцілунком та зів'яли.
Бо початок наш,то їхня СМЕРТЬ.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196714
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 20.06.2010
автор: Микита Салапита