Одвічна загадка – життя!
Не завжди суть його пізнаєш.
Усі йдемо ми в майбуття
І кожен стежку вибирає.
У кожного своя мета,
Своє призначення й завдання.
Летять роки, спішать літа...
Чи це життя чи існування?
Сьогодні – наймужніша ти, Людино,
Який зоставиш після себе слід?..
Ми ж нація, один народ єдиний,
Творім добро, щоб кращим став цей світ.
Життя мине, бо вічних не буває,
Усе приходить і піде усе.
А сенс його хтось так і не пізнає,
Для чого Господу свій хрест несе.
Не заздри тому, що не маєш,
А тішся тим, що в тебе є.
Тоді ще кращого пізнаєш,
Бо заздрість душу лиш псує.
Свій сенс життя я вже змогла відкрити:
Творить добро для всього світу.
Адже, добро – крилатий ангел над землею,
А заздрість – по землі повзе змією.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196718
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 20.06.2010
автор: Євгенія