Небезпека. Вона втрачала контроль. Вона переставала бути собою.Вона падала у темряву снів. Вона чула шепіт вітру десь біля своїх ніг. Вона плакала з усмішкою, ідучи назустріч сонцю. Спогади обпікали її душу. Хотілось стати невидимкою. Не хоче втішатись. Не хоче нічого. Але мусить. Блукала янгоом у снах різних людей. Намагалась топити лід поглядом. Бігла до кінця тунелю. Відчувала небезпеку. Кінець тунелю темний. Може,в пеклі вечір? Хоча янголи не потрапляють в пекло. А вона чорний янгол. Їй можна. Темно... Як же тут темно!!!... Кінець тунелю вона уявляла собі зовсім іншим. Чому ж вона сама? Не розумію... Згадувала його теплі руки. Вона ж колись його любила. Вона колись була щасливою. Він мав йти з нею туди,до кінця тунелю, за руку... Але тепер вона нещасна і сама... Вона втекла від світу в небезпеку. Залишила спогади про себе на аркушах блокноту... А в пеклі був вечір...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196918
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.06.2010
автор: Роксана Мрія