Зловіщий гул, хрести на крилах,
Лютує смерч без квітів на могилах.
Горять хліба, палають хати.
Поранені в диму ідуть солдати.
Десь в далині ревуть гармати.
Війна. Комусь вже більше не кохати.
Важко солдатів проводжати, -
Зажурена стоїть старенька мати.
-Коли ж назад, рідні, чекати?
Синки мої, хотіла би я знати?
Тихенько всіх благословила...
За мить посивіла, осиротіла...
21.06.10
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196952
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.06.2010
автор: Валентина Ланевич