Він біг крізь ніч, шарнірами скрипів.
Програма збилась, нитка розірвалась.
І розум електричний геть скипів.
І чорна кішка. Де вона тут взялась.
Сіклися іскри з під сталевих ніг
Лишаючи для перехожих лиш узбіччя.
Блював транзисторами і усім чим міг.
Смурне каліччя, ржаве протиріччя.
Творець триклятий, нащо ти творив?
Науки ради? Для нічного спринту?
Ти що в той день метеликів ловив?
Ти все наплутав. Совісті хоч крихту!
Добу назад зібралася вся знать.
Симпозіум. Світила. Він прокаркав
Що два плюс два дорівнює..десь…п`ять.
І соромно. І страшно. І заплакав.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197002
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 21.06.2010
автор: Нетутешній