т́ого дня небо плакало зливами...
світ поморщив старече чоло
грона хмар напівсонно й глузливо
шаруділи, ковтали пігулки,
запивали чеканням блудливим
заперечення, ніби цілунки
не шрамують та слід всеодно
обпікає, обплутує тіло.
на тремтячі повіки зрадливо
кліматичними зонами гамір
опускає своє божевільне
трактування розпачливих мук.
штори спущені. сіра байдужість
присоромлено під простирадлом
ворохнулась. повільно й безладно
визрівають на кавовій гущі
безнадійністю знедбані душі.
пелехаті химери шизоїдно
задивляються. кляті стероїди
активують гіркі почуття.
проти течії...та не одна.
проти ночі із келихом солоду -
голий нерв голій правді не подруга.
ненароком, а може й зумисне
п"яний вітер над скронями висне.
недолугими фразами, примхами
у намисто нанизуюсь,
вчинками відгороджуюсь, відтинаюся.
завтра знову дощитиме. зграями
відлітають у вирій птахи.
подзвони мені...
подзвони...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197010
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.06.2010
автор: little black