СОН

Заснуло  все.  
І  біль  заснув.
А  на  душі  так  тихо  стало.
Лиш  тільки  вітер  шугонув
і  тихим  смутком  повівало  
з  усіх  кутків.  
Я  знову  сам.
-  Мабуть,  ніколи  не  віддам  
усе,  що  я  заборгувало,  -  
шепнуло    серце.  
А  душа  
десь  у  дитинстві  спочивала,
рядочків  першого  вірша  
мережку  знов  благословляла.
І  снилось  їй,  що  вже  нема
нещирих  друзів  і  облуди,  
що  знову  пісня  –  не  німа,
і  люди  знову  –  справжні  люди.
Наснилось  їй,  що  вже  вогнем  
спалили  підлість  і  жорстокість
і  спопелили  правди  днем
тупу,  бездушну  однобокість
і  зраду  -  
ту,  що  біль  несе.
…Мені  так  вірити  хотілось,
що  то  не  сон,  що  правда  все.
І  що  нічого  не  наснилось.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197048
Рубрика:
дата надходження 22.06.2010
автор: viter07