Зароджена у травах на росі
І виплекана в тихім шумі річки,
Моя любов, у всій свої красі.
Вплітає в косу кольорові стрічки.
Коса її предовга, як життя.
Вона густа, міцна, як стигле жито.
У ній сплелись і біль, і каяття…
Й моя душа не раз сльозами вмита.
Її не ріжуть, зрада і обман.
І не січуть дрібні старі образи.
Вона росте, ховаючи в туман -
Солодкі, терпкі і солоні фрази.
Та варто лиш торкнутися коси,
Вона розпустить сплетене волосся.
А в ній любов величної краси,
Котра тепла хоча б краплинку просить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197118
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.06.2010
автор: Надія Осіння