***

Засліплений  своїм  дурним  зізнанням
В  образі  і  у  смутку  ти  ідеш.
І  до  сих  пір  ти  це  все  звеш  коханням,
Лиш  тягарем  в  душі  його  несеш.
Ненавидиш  лишатися  самотнім,
Шукаєш  друга,  а  знаходиш  зло.
І  день  за  днем  ти  котишся  в  безодню,
Як  корабель,  який  іде  на  дно.
Шукаєш  в  днях  корисне  і  привітне  –
Знаходиш  те,  що  заважає  жить...
Звільнись  від  цього,  хай  душа  розквітне,
Дозволь  собі  від  болі  відпочить.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=19715
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 06.09.2006
автор: Люда