Втопити сонце, щоб побачити зірки
Здобути славу, щоб забути волю
На чому записати всі думки
Непрощений, тобі нема спокою...
Дитина сонця, раб пітьми
Не розумів навіщо посмішка портретам
І в тому світі, де кругом вовки
Не місце ще одній душі поета...
В такі хвилини ангели мовчать
Вони ж не судді і не адвокати
А в тих кімнатах свічі не горять
Їм заборонено туди літати...
Він малював собі границі зла
Хтозна, мабуть боявся оступитись
А це була всього лиш гра,
Для тих царів, поряд з якими
намагався жити!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197169
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 22.06.2010
автор: Metrolog