Стою я у задумі золотій,
Мандрує листя шурхотом тривожним,
Сховалось сонце в краплі дощовій,
Пустило небо погляд свій порожній.
Пора осіння злотом гомонить,
Ховає літа спогади останні.
Чарівне листя тихо шелестить,
Немов освідчується осені в коханні.
Красу і сум малює мені осінь,
Тримає серце у полоні мрій.
Ті спогади живуть у ньому досі,
Даруючи барвисті сни надій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197250
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.06.2010
автор: Євгенія