Кажуть люди, що у зятя
доброго нема що взяти…
Але ж він, як дочку брав,
своє прізвище віддав!
Мій зятьок, Андрій Левадний,
хлопець щирий, гарний, ладний,
а моя мала – примхлива,
відзігорна, вередлива,
хлопцю голову дурила
і за ніс його водила!
А Андрюша – просто чудо!
Каже:» Я чекати буду
рік, і два, і навіть п’ять!
Нє хочу єйо тєрять!»
Зять, хоч мою дочку взяв,
але ж сином мені став!
Добрий він, веселий, чемний,
а до того ж ще й учений,
кінчив інститут медичний,
академію столичну.
Хочемо тепер чекати –
буде сміхом повна хата,
дітки - хлопчики й дівчатка,
симпатичні Леваднятка
всім нам радість принесуть –
це в житті найбільша суть!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197261
Рубрика: Присвячення
дата надходження 23.06.2010
автор: Анатолійович