ЗаслОню фіранки,
Най від світу не грішно,
РозкурЮ чебреці торішні,
Жеб відлякати світанки,
Хрест сховаю за піччю,-
Бути нам втрьох із ніччю.
А далі , як в ПРИТЧІ:
Впала на стіл карта піка -
Віддаватися любому,
Стелити коханням йму,
І стати му як жінка
На ніч тілько єдну.
Блаватну стяжку -
На волосся, жеб ся не вило,
Двері зіллям завиню,
Най би вроків не впустили,
Зі студні води набЕру,
Жеб нею ми ся студИли.
Обрусом новим стіл накрию,
Та немаю, що їсти,-
Я нині невІста,-
Ніц не варила, тілько мліла
За милим, сором зложИла,
І ним слабувала, чекала.
Яка то невіста, що без шлюбу?
А на ніч приймає,
Тіло із порцеляни любо
Дає ціле, цілувати , знає,-
На одну лиш нічку.
Цілунками- барвінками
Сповиває, рук його не спиняє.
Блаватну стяжку-
Тай уздріли зрання
в бистриці- річці
А люди казали, -
«Вна смерти не варта
Була гарна панна…»
Та їй прИйшла карта…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197266
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.06.2010
автор: Лана Сянська