Силует таємничий бачу,
дивний погляд на рані сіллю.
Ніби смерть за вікном маячить,
в склянку падає божевілля.
І спитати в примари боюся,
хоч набридло давно мовчати.
Її коси пекельно-русі...
Я з питань ще малюю грати
Це лише надгірке видіння,
її руки - вогнем гарячим
виривають печаль з корінням,
тільки попіл холодний бачу
Силует раптом вийшов з тіні,
полонила краса дівоча.
Її очі казково-сині
знов лишились у нетрях ночі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197269
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.06.2010
автор: Аскет