…І ми,незалежні, емансиповані та космополітні
Блукаємо по закутках своїх Всесвітів
Вакуумно одинокі
Герметично зашиті
Шукаючи Маленьких Принців та Принцес
Які б могли ще нас приручити
Паралельні як дні та виміри
В яких існують наші долі-сценарії
Ми спотикаємося об власні шляхи,
Втрачаємо чуття простору в танку наздоганяння часу,
Послизаємось на вичовганих сходах досвідів
І ле- Ти- Мооооо ………………
Сторч головою
Крізь вулиці
Світло фар
Шерех дощу
Вереск гальм
Крик немовляти
Занімілу руку жебрака
Дзвін монет
По мокрому щербатому бруку
Обривки газет, розпливчасті реальності листів
Зламані підбори
Нігті, Долі…
Ми боляче гепаємось
Об цілковиту негнучкість
Власних я,
Нездатність чути, обретатись і повертатись,
Прощати і вірити
Повну атрофію
Порозуміння і сприйняття Всесвіту
Глухоту до музики і поезії
Без нот і слів
Глухоту насамперед до себе…
І врешті
Що лишається
Недопита кава
Попіл на зів’ялій пелюстці
Невиконана обіцянка передзвонити
Загублений ґудзик
У випадковій кишені
Надцять пісень,
Низочка геніальних невимовленостей
Шерех дощу на підвіконні
Тінь у музеї чиєїсь самотності
Бодай тінь, бодай стрічка на згадку про твоє ім’я…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197270
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 23.06.2010
автор: Рені