Я летіла з вітром. Небокрай
Мене ніжно обіймав за плечі.
Я сказала: душу забирай...
І спустилась пакувати речі.
Я втекти хотіла від думок,
Що були тобою оповиті.
Залишився лиш останній крок.
Лиш останній! Як його зробити?
Позбулась давно тілесних ран,
Залишились поряд лиш духовні.
Не потрібен знову нам обман,
Ми пусті... хоч чаші наші повні.
Ти пішов. Пішла туди і я.
Ти пробач, що ще живе кохання.
Дарував це ж ти йому життя...
Хоч послав тепер його в заслання.
Відпусти! Благаю відпусти!
Мою душу... в літні снігопади.
Бо не здатна я тягар нести.
Бо не здатна пробачати зради.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197313
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.06.2010
автор: V.A.