Занурившись обличчям у кущі,
Підкований підручником з ботаніки,
Затискую емоції в кліщі
Відхрещуюсь зашкірено від паніки.
Ламаючи формальністю снаряд,
Тримаю пульс на нашій точці збору.
Закусую думки усім підряд
І запиваю всім без перебору.
Обтрушуючи з рукавів твій попіл снів,
Порох віків, цей сніг, який не по сезону,
Закутую тебе у фікцію віршів,
Лишаю у кущах, як елемент декору.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197327
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.06.2010
автор: Нетутешній