Коли пишу- стає пусто.
І вітер, кидаючись листям,
Ледь торкає скроні
Солоні
Вічні
Мокрі.
Щоки судомить посмішками.
Викладаю камінцями те, що
нікому сказати.
Мовчати
Губити
ковтати.
Бісять тупі обличчя,
випалене волосся,
пластмасові вії.
Ви
її
знаєте?
А ви б змогли?
Фальш і пафос моїх рядків.
Розуміння НЕ-унікальності
і НЕ- пристосованості
до кавалєрок
зближень
ударів
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197465
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.06.2010
автор: Мойра