Колишеться душа на тихій Музі
І бачить сон, в котрому тільки ти.
Моє натхнення… По усій окрузі
Сплітає риму – а вона летить.
Звідкіль – не знаю, але знов лягає
Тихесеньким римованим віршем…
Він плаче, він сміється і стинає
Усю мене – який нестерпний щем.
Віршу болить, коли мені погано,
А я радію, коли всі рядки -
Такі цілющі, мов бальзам на рану,
Такі пекучі – коли навпаки…
Мені шепоче Муза – зосередься,
Візьми перо… Пиши, пиши, пиши...
Мій шепіт, хай рядком в тобі озветься,
А ти на римі його колиши.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197528
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 24.06.2010
автор: Надія Осіння