Перед совістю постану
Я на сповідь, на уклін,
Із гріхів брудну сутану
Вмить зірву заради змін.
Розкажу про болі, муки,
Про паскуднії думки
І від страху пульсу стуки,
Що дались таки в знаки.
Хай мої нікчемні дії
Із минулого й тепер
У спокуті цій зотліють,
Щоб я їх, як пил зітер.
Совість! – Ти моя ікона,
По життю мій путівник,
Честь, мораль моя законна,
В гірких бідах рятівник.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197570
Рубрика:
дата надходження 24.06.2010
автор: IvAnt