Ти інколи такий, немов тят́ива,
що напнута на м'язові нейрони,
в той час, коли я пристрасна й грайлива
і ніч мені найвлучніший синонім.
Мовчиш. Неначе в роті трилобіти*
язик тобі зав'язують у вузол.
І далі залишилось не хотіти,
щоб тільки не зробитись зайвим грузом.
Мені своїх бажань не демонструєш,
і знов моє терпіння вже по вінця.
Нехай! Ти так й ніколи не почуєш
чого насправді треба справжній жінці.
Не буду говорити. Нерішучість
твоя мене не виведе до крику.
І спить в тобі одна відмінність - мужність,
що робить чоловіка чоловіком.
трилобіти* - вимерлий клас Членистих
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197579
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 24.06.2010
автор: Halyna