На уроці математики всі думки злилися в одній площині. Крізь квадратне вікно пробиваються яскраві промені, наче циркулем виведеного сонця, видніється простір блакитного неба та багатокутні верхівки будівель. Дивна ця наука – математика… У ній мов би життя… Таке не обчислене, багатогранне та не зовсім досліджене… Часто життя підкидує найрізноманітніші задачі на поталу нашим розумовим здібностям. Іноді ми просто не можемо повірити в легке розв’язання, шукаючи прогалини в уже виконаній роботі. Іноді відкладаємо розв’язання на потім, а згодом тонемо у вирі алгебраїчних обчислень та геометричних фігур. Та трапляється таке, що математичні задачі ускладнюються й іншими науками, віддаляючи нас від правильної відповіді… Стосунки ж немов найпростіші рівняння на яких ми часто робимо типові помилки. Він – ікс, вона – ігрек. І байдуже в якій послідовності, якщо між ними плюс, адже від перестановки доданків сума не змінюється. З часом все ускладнюється: він не розуміє її в кубі, вона його в квадраті, але менше того, обчислення триває. В хід ідуть різноманітні формули, теореми, доведення, правила. Багато хто здається, закресливши безрезультатно списані сторінки чернетки. Інші ж з вірою в те, що хто шукає той знаходить намагаються знайти вихід. Хоча іноді буває важко… Неймовірно важко… Та вирішення є завжди. І навіть коли сума ікса та ігрека достеменно мені не відома, розв’язую далі. Бо точно знаю, моє невідоме – менше трьох, і в будь-якому випадку знаходиться в проміжку, що сягає до нескінченості. ***
Тобі… (доповнення)
Ти і я… Нагромадження букв… Чотири… Але ж ти знаєш, що треба менше, менше трьох… Вирішення лише у компромісах, та ти не згоден на жертви. Ти й досі являєш собою одне ціле. А такого соб1 «ми» просто не існує. Знаєш, можливо це топографічна помилка, можливо неуважна переписана мною умова, але це рівняння немає розв’язку. А ти… Ти просто не мій доданок.. Вибач і щасти тобі…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197664
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.06.2010
автор: Оксана Ляш