Вона стояла тихо, і мовчала,
передавала кожен серця біт:
удар,що хлинув просто від Уралу
до невідомих,синіх і небесних гір.
Вона стояла тихо, непорушно,
немов шукала когось в далині.
Мені вона мене так нагадала,
і стало нереально,мо вві сні.
Вона стояла тихо, незабутньо
і досконалості своїй немала меж,
зачарувала поглядом могутнім,
бескраїм і холодним,наче смерть.
Вона стояла владна, всемогуча,
бо квіт її душі іще не счез,
а я стояла тиха, і забута
у сітці заборонених нам тем.
У вакуумі, мрій моїх спокуса
була для неї легким вітерцем.
Вона стояла тихо і мовчала,
а я дивилась й чарувалась днем
який приніс мені у душу цей неспокій,
збив з толку, і пустив у вир
мені раніш негаданих емоцій,
зачарував і счез,розбився і помер.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197799
Рубрика: Портретна поезія
дата надходження 25.06.2010
автор: girl_with_oar