Дивися на мене ТАК, як ніби я стала зеленою
і русла моїх судин вродили гінкою осОкою.
Немов на дубовий гай у дюнах дивися на мене і
здивовуйся жар-птахам, шугаючим під високим і
ламким верховіттям брів у темних, аж карих, заростях,
де тиша така густа, що можна її озвучити,
покласти на хліб - і в рот… Немовби ламаєш паросток
дивися на мене і чудуйся його живучості...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198001
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.06.2010
автор: Tara Maa