Коли скоро
Прийде хтось,
щоб напророкувати
кінець.
Я засвічу Тобі
мовчки.
Коли персик
на подвір"ї моїх сусідів
зацвіте блакитним-
Я вип"ю
домашнього вина,
І через дощ-
полечу.Та ширяючи
під Твоїм вікном,
над Твоїми антенами,
Я, силою древніх
зупиню зливу.
Наче тінь і моїх предків
торкне горло
медом.
Коли усе пропаде-
мої сусіди
зостраху поїдуть
до Англії,
щоб урятуватись
від великої води,
я зшию Тобі сорочку
і випечу
чарівного хліба
Тобі в дорогу
До нашого поля.
А коли Ти домандруєш
до моєї хижки-
Я зриватиму з Тебе
одяг,
наче квіти
і цілуватиму доти,
доки Ти не заснеш на шкурі
роздертої Геліосом
вовчиці.
Я мугикатиму дивні мелодії,
Щоб Ти спав і снив як скоро
буде кінець.
Але я Тебе заспокою
і відкрию таємницю,
Що це не так уже й
страшно,
Бо сонце зійшло
знову
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198008
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.06.2010
автор: Мойра