Ніхто не почує, ніхто не побачить,
Ніхто не дізнається, бо не пробачить…
Ніхто не пробачить і не зрозуміє,
Бо люди бояться, бо люди не вміють…
Таємне мистецтво, набуте віками,
Дбайливо підняте якимись руками,
І кована сталь оживає в руці, –
В цієї історії є два кінці…
Ось перший – три двійки,просте покарання,
Старе та жорстоке іде полювання…
За чим ? За мечами ! Як на Окінаві,
Хоча ми живемо у вільній державі…
Є другий кінець…І це той, який буде,
Бо зброя є зброя, а люди є люди,
І поки людина живе на планеті,
Вона має вибір: життя, або смерті,
Свободу померти, чи жити свободу,
Собі підкорити вогонь або воду,
Свободу убити, життя дарувати,
Свободу гаряче залізо кувати !
І сталь загуде, забринить, заспіває,
І маємо меч ! І на світі немає
Людини, яка би не заздрила вам ,--
Я кланяюсь низько японським майстрам…
27.08.98p. Corvin
* Ст. 222 Кримінального кодексу України передбачає покарання за виготовлення, зберігання та носіння зброї.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198289
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.06.2010
автор: Corvin