Ніхто не винен... я сама тобою марила, незрима, -
Тебе з усіх, між усіма, впізнала серцем і очима;
Ніхто не винен, - я сама, у одкровенні до нестями,
В полон обіймів, навмання, летіла різними стежками.
Казали люди - обмини... втікало серце від поради, -
Спеклось, як Віри стлів вогонь од неупинної неправди.
Ніхто не винен... я сама вуста і руки остудила, -
За мить закреслила усе, що свято зорями святила.
Ніхто не винен - я сама... На стежці осені збагнула :
Спалила серце задарма, а попіл вимести - забула...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198347
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.06.2010
автор: grycha