Івана Кучіна в Росії добре знають,
бо істинно народний це поет.
До шоу-бізнесу його не допускають,
в тусовках модненьких він нЕ авторитет.
Зате в народу (як колись Сєргєй Єсєнін)
він є співцем його ментальності й душі.
Приймають Кучіна лиш провінційні сцени,
і слухають в форматі «МР-3».
Співає він свої «жорстокії романси»
про «зону», злОдіїв, бандитів, босяків,
про прокурорів, суддів і других засранців,
про «корешів», про вже померлих «братанів».
Він – непутящий – тепло згадує дитинство.
То перед матір'ю все кається в гріхах,
то веселить «сентиментальним детективом»
й піснями про «заочниць» і «Натах».
Хоч і сидів, та без «наколок» шкіра – чиста.
То може й душу він зберіг тому.
І вся Росія від «бомжів» аж до міністрів
«под водочку» підспівує йому.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198463
Рубрика: Присвячення
дата надходження 29.06.2010
автор: Віктор Ох