У замку цім щось рідне відчуваю,
Беру із нього свій новий початок,
Століття за століттями минають,
А в стінах, там, є ключ його загадок.
Ровами захищають бастіони,
Шляхетністю увінчані фасади,
Перила, люстра, дзеркало, колони
В гармонії сплітають колонади.
Казали, що в підвалах дивна леді
Не спить, відколи втратила кохання,
І був у цій історії хтось третій…
А зараз тільки урвища мовчання.
І манять таємничі перегуки,
Що котяться відлунням із тунелів,
Від лицарства відчутно запах духу
І дивна таємничість вздовж алеї.
І навіть уявити буде мало
У душах королів й графинь бароко,
Які тут танцювали в пишних залах,
І відстань до яких мені півкроку.
У замку цім щось рідне відчуваю,
Хоч я не та, для кого він тут звівся.
Століття за століттями минають…
… а спогад залишився, залишився.
P.S. Присвячую Підгорецькому замку…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198467
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 29.06.2010
автор: Halyna