Наші сорочки
з єдиного льону.
Я тебе не бачу -
лишень відчуваю.
Ти не бачиш мене -
та шепочеш ніжні різності.
Я відкрита, мов книга,
Моє лоно
ще не чИтане тобою-
лиш
опробОване на дотик -
З якого паперу.
Я притискаюся
ближче до тебе -
заплутана у пОлах
сорочки і твоїх думках.
Моя Доля -
у твоїх руках.
Твоя Доля -
на точці горла -
Сузір"ям.
Тут моя нова Віра.
Я тільки-тільки
зачинаю вірити
І довіряти.
Я вчуся
на ново
по тілу губами
щось малювати.
Ще одна спроба
Кохати
До того, як хтось
зробить боляче зранку...
Любаска... Коханка...
Статус не має значення.
Слова вплітаються дивно
У свідомість
крізь мОї пробачення.
***
Ти хвилюєшся через дрібниці,
Я ж витискаю з тих дрібок Життя.
Чуєш? Таких, як ТИ - одиниці!
І десь, так само - таких, як Я...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198592
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.06.2010
автор: LaLoba