Ніч іде.
І ось-ось запитає Селена,
дивлячись прямо у очі,
чи хочу я в мандри?
Ледь чую.
Щось шепоче,
де-що жестами вказує
небо мені, пророкує.
Воно викладає
дорогу бруківкою
зі срібла і щастя,
мостить сходи
від порога у світ...
Вже бачу...
Зоряна мапа
на долоні лягла
і зробила позначки,
сердечні зарубки...
І був дан мені дощ
аби добрим видався шлях...
Мандрую.
Я дитина Чумацького Шляху,
Я в дорозі завжди,
йду на поклик
очей,
твоїх теплих очей.
30. 06.2010р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198628
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.06.2010
автор: gala.vita